Що таке SSL-сертифікат
SSL-сертифікат — це файл, який підтверджує справжність домену й дозволяє браузеру встановити із сервером зашифроване з’єднання за протоколом HTTPS. Поки сертифіката немає, дані між відвідувачем і сайтом ідуть відкритим текстом: паролі, вміст форм і номери карток може прочитати будь-хто, хто контролює ділянку мережі між ними — від власника публічного Wi-Fi до провайдера.
Сам термін SSL давно застарів: цей протокол виведено з обігу, і все сучасне шифрування працює на TLS. Назва прижилася в побуті, тому сертифікати досі називають SSL, хоча технічно це TLS-сертифікати.
Які бувають сертифікати
Сертифікати різняться не рівнем шифрування — воно скрізь однакове, — а глибиною перевірки власника та охопленням доменів.
DV (Domain Validation) — перевіряється лише право керування доменом. Випускається автоматично за лічені хвилини, підходить більшості сайтів: блогам, корпоративним сторінкам, інтернет-магазинам.
OV (Organization Validation) — додатково перевіряються дані юридичної особи. Відомості про компанію потрапляють у сам сертифікат, що має значення для банків, держструктур і сервісів, які працюють із чутливими даними.
EV (Extended Validation) — розширена перевірка організації за документами. Раніше такі сертифікати давали зелений рядок із назвою компанії, але з 2019 року браузери від цього відмовилися: Chrome, Firefox і Safari показують усі чинні сертифікати однаково.
Wildcard — покриває домен і всі піддомени першого рівня одразу, зручно, коли проєкт складається з багатьох сервісів. Multi-domain (SAN) — один сертифікат на кілька різних доменів.
Навіщо він потрібен
Окрім власне захисту трафіку, HTTPS сьогодні — обов’язкова умова нормальної роботи сайту.
Браузери позначають сторінки без сертифіката як «Не захищено», а форми введення пароля та картки супроводжують прямим попередженням. Для відвідувача це виглядає як привід закрити вкладку.
Пошукові системи враховують HTTPS як фактор ранжування, а за інших рівних віддають перевагу захищеній версії сайту.
Низка сучасних технологій без HTTPS просто недоступна: HTTP/2 і HTTP/3, Service Workers, геолокація, доступ до камери та мікрофона, push-сповіщення. Платіжні системи й API часто відмовляються працювати з незахищеними адресами.
Як отримати та встановити
Порядок дій однаковий для будь-якого сертифіката. Спочатку на сервері генерується закритий ключ і запит на підпис (CSR). Потім засвідчувальний центр перевіряє права на домен — зазвичай через файл на сайті або DNS-запис. Після перевірки видається готовий сертифікат, який разом із ланцюжком довіри прописується в конфігурації веб-сервера. Залишається увімкнути перенаправлення з HTTP на HTTPS і перевірити, що всі ресурси сторінки завантажуються захищеним протоколом.
Безкоштовний варіант — Let's Encrypt: сертифікати видаються автоматично на 90 днів і продовжуються самі. Саме цей спосіб використовують панелі керування на кшталт ISPmanager, cPanel, aaPanel і Plesk — там достатньо натиснути одну кнопку. Для DV-сертифіката платний варіант нічого не додає до рівня захисту.
Платні сертифікати має сенс купувати, коли потрібна перевірка організації, страховка від засвідчувального центру або підтримка з боку його технічної служби.
Сертифікати на наших серверах
На виділених і віртуальних серверах ви отримуєте повний root-доступ, тож маєте право встановити будь-який сертифікат — як безкоштовний від Let's Encrypt, так і куплений у будь-якого засвідчувального центру. Жодних обмежень з боку майданчика немає: ні щодо вибору центру, ні щодо кількості доменів, ні щодо типу перевірки.
Налаштуванням веб-сервера та випуском сертифікатів займається власник сервера. Якщо панель керування встановлена, увесь процес зводиться до кількох кліків у її інтерфейсі.